Сріблястий Жайворонок з Антонін

Сріблястий Жайворонок родом із Хмельниччини —один з найвідоміших в світі арабських скакунів. Він єдиний аравієць з кінного заводу Потоцьких в Антонінах, який уникнув загибелі під час знищення маєтку більшовицькими окупантами. Його ім'я відоме усім, хто цікавиться розведенням коней і зокрема історією та генеалогію цієї породи.

Польська шляхта зацікавилася розведенням арабських коней ще наприкінці 17- на початку 18 століття. Неодноразово були здійснені експедиції на Близький Схід з метою придбання кращих представників породи. Таким чином трьом великим родинам вдалося сформувати племінне поголів'я. Взагалі, в той час на Поділлі розведенням коней займалися практично усі поміщики - Грохольський зі Стрижавки, Старжа-Якубовський з Люлинець, Собанський, Бржозовський, Модзелевський, Браніцкий. У цьому списку можна знайти навіть Людвіга Валькова з Калинівки. Так, на Вінницький виставці 1901 року було місцевими заводчиками представлено більше як 200 коней

На жаль Перша світова, подальша більшовицька окупація України, захоплення та знищення більшої частини польських маєтків звела нанівець багаторічні досягнення селекції і коні породи Polish Arabian знаходилися під загрозою зникнення. Відомі племінні заводи рівняли з землею один за одним. «З 500 арабських кобил у Польщі в 1914 році лише 25 все ще лишалися в живих в 1918 році» («History’s Hooves»). В 20х роках ХХ ст розведення арабських коней відновилося на заводі в Янові Підляському. Однак на місці Антонін лишилися одні руїни.

Але повернемося у довоєнні часи. Американський художник і скульптор Уолтер Уайненс відвідав Антоніни на запрошення графа Йозефа Потоцького. Власне, завдяки тому, що митець прийняв запрошення графа на полювання і сталося подальше перевезення одного з польських арабських скакунів до Англії. Господар показав гостеві своїх кращих коней, і порадив, котрого з них він може придбати. Американцю сподобався світло-сірий, граціозний молодий кінь на ім'я Сковронек, що в перекладі означає Жайворонок. Художник планував використовувати його в якості моделі для своїх картин та скульптур. В одній з версій вказано, що кінь потрапив до Великобританії в 1913 році. Інша, цікавіша і більш романтична, свідчить, що його вивозили таємно вже під час Першої світової, і щоб захистити та не привертати зайвої уваги, обмастили брудом. Так чи інакше, світова слава до польського Жайворонка прийде саме у Великобританії.

Ексцентричному скульптору кінь швидко набрид. Він перепродав його одному із свої знайомих, а той — селекціонеру Масгрейву Кларку. Проте жоден з трьох власників Жайворонка нічого виняткового в ньому не побачив. Це можна пояснити як їх некомпетентністю, так і віком коня, що на той час ще не досяг піку свого розквіту. Саме Кларк вирішив спробувати зробити з аравійця племінного жеребця. І якраз в цей час кінь привертає до себе увагу власниці відомого англійського кінного заводу Краббет. Досвідчена в своїй справі, леді Вентворт розуміє, що варто їй відкрито проявити інтерес до жеребця, Кларк, як конкуруючий селекціонер, може суттєво підняти ціну, а то й зовсім відмовитися його продати. Діючи через підставних осіб, вона все ж купує Сковронека для свого заводу. Кларк був до останнього впевнений, що має справу з американським експортером. Він так і не зміг пробачити леді Вентворт цей обман. Швидше за все, згодом йому вдалося їй помститися, долучившися до розповсюдження пліток про сумнівну чистоту породи жеребця. Зокрема, неодноразово висловлювалося твердження, що батько Сковронека, Ібрагім, зовсім не арабський, а туркменський кінь. Леді Вентворт довелося докласти зусиль, щоб ці плітки були спростовані.

Не зважаючи на деякі інтриги навколо купівлі жеребця, уже за життя Сковронек став знаменитим. Його вдало зхрестили з іншою лінією завода Краббет. Всього від нього народилося близько півсотні нащадків. Деякі з них стали не менш відомим за свого батька. В свій час представники СРСР навіть намагалися викупити Сковронека у леді Вентворт за чверть мільйона доларів, але вона їм відмовила. Щоправда, в 1936 році до СРСР все таки поїхав його прямий нащадок Насім.

І'мя Сковронека безперечно знакове для всієї породи чистокровних арабських коней. Від нього та його прямих нащадків тягнуться лінії генеалогічного дерева до багатьох чемпіонів сучасності. Завдяки йому були збережені цінні особливості та генетичне різноманітя польських арабських коней.

Сковронек помер у лютому 1930 року. Вже більше як десять років не існувало ні маєтку, ні кінного заводу в Антонінах, де він народився. Прекрасні коні, гордість Йозефа Потоцького, загинули або ж були назавжди загублені для селекції. А от нащадки сріблястого Жайворонка і сьогодні живуть у різних куточках світу та являються гордістю своїх господарів.