 |
Онищук Артем Євгенович, або отаман Артем — в контексті визвольної боротьби постать досить суперечлива і неоднозначна. Уродженець села Соколинці, що на Вінниччині, майбутній отаман Брацлавщини пройшов тернистий життєвий шлях. За освітою шкільний вчитель, під час Першої світової він дослужився до звання офіцера царської армії. Пізніше був курінним армії УНР та учасником повстанських загонах отаманів Волинця, Лиха та Солтиса. Згодом сформував власний загін. В 1920 році воював спільно із загоном Олександри «Марусі» Соколовської та двома іншими отаманами. Наприкінці 1920 відвів свій загін на територію Румунії. Весною 1921 р., після переправи через Дністер, був схоплений чекістами. Очевидно, його захопили живим з наміром схилити до співпраці. Отаман погодився на пропоновану червоними амністію. Його діяльність в якості агента ЧК полягала у веденні переговорів про добровільну здачу з іншими отаманами. Таким чином більшовики намагалися обезголовити і знешкодити повстанські загони. В газеті «Червоний край» було опубліковано звернення отамана Артема із закликом припинити боротьбу і пристати на амністію. В той же час, після захоплення червоними 26.06.1921 р. документації штабу Північної повстанської групи в селі Федорівка зʼясувалося, що Онищук продовжував таємно підтримувати звʼязки з повстанцями: «Агентданими встановлено, що Артем Онищук за своїм походженням, призначенням і тактикою різко виділяється на фоні бандитського руху. На відміну від інших банд, є найбільш злоякісним: будучи найвідвертішим бандитом, навмисне амністувався в Подгубчека і, являючись секретним співробітником останньої, одночасно підтримував звʼязок з Півнповстангрупою і підпільно діяв на користь бандитського руху. Після захоплення наказів Півповстангрупи в Артема (...) він остаточно зʼясував лінію ставлення до Радвлади, після чого зʼявився на чолі однієї з банд і почав активну діяльність у Брацлавському районі, зарекомендувавши себе частими і зухвалими нальотами, застосовуючи тактику при нападі розділення банди на дві групи і агітує серед амністованих бандитів, вербуючи їх у свою банду. За перевіреними агентданими, банда Артема є терористичним загоном Півнповстангрупи» (ДАВО, ф. Р-925, оп. 8, спр. 81, арк. 166).
Таким чином, будучи викритим як подвійний агент, отаман повертається до повстанського руху. За даними ЧК загін Онищука неодноразово нападав на Вороновицький цукровий завод. В Тиврові отаман влаштував для населення антибільшовицький мітинг. Його повстанці успішно вели експропріацію зерна в продзагонів, знищуючи або беручи в полон «ударников продразверстки». Впродовж серпня 1921 р. загін Артема спільно з отаманами Карим і Лихо вів запеклі бої з частинами 24 дивізії в районі сіл Оляниця - Кирнасівка- Демківка - Ілляшівка. Боротьба, напади і збройні сутечки тривали до кінця 1921 року. Однак зрештою отаман розпустив більшу частину повстанців, а сам зʼявився в Подгубчека в супроводі невеликого загону. Складно сказати, чи дійсно після всього він розраховував на амністію, чи це була його остання відчайдушна акція - так би мовити лебедина пісня. Що саме сталося при здачі отамана Артема, архівні документи не розповідають. Відомо лише, що шість чи сім козаків були вбиті при відмові роззброїтися. А сам Артем Онишук був розстріляний. Хоча виглядає все як спланований останній акт героїчної помсти в стилі берсерків чи смертників-камікадзе. Принаймні хотілося б вірити, що саме так все і було.
 |
| Вшанування памʼяті Артема Онищука в Тиврові, 22.12.2018р |
PS: титульне зображення має ілюстративний характер; очевидно фотографії А.Онищука в архівах в ЧК не зберігалися.
Немає коментарів:
Дописати коментар